muZ newZ : Музичні новини | Музыкальные новости | Music News

Mystic Shores – молода львівська команда, музика якої поєднує важкі гітарні рифи і містичну й психоделічну мелодику. Нещодавно гурт виборов перше місце на, вже четвертому за своїм рахунком, фестивалі-конкурсі Level Up.

Склад гурту: Влад Сальніков (барабани), Олександр Мосесов (бас), Гліб Кухарук (гітара), Данило Личко (гармоніка, дримба), Ксюша Кекс (вокал). Про створення групи, її становлення, творчі здобутки і подальші плани – надалі розмова з музикантами.

Привіт! Розкажіть як створювалася ваша група?

Кекс: Провал!
Гліб: Ксюша не знає!
Кекс: Ні, я знаю! І я можу розказати всю історію від себе. Все почалося з того що я тусила в компанії, в якій познайомилася з Владом. Він мене запросив на репетицію. Це була група Netra.
Гліб: Netra перекладається, як «око», з санскриту.
Кекс: Коротше ми грали, грали пару репетицій…ну і група розпалася. Тобто я прийшла під самий кінець.
А потім в мене була інша «група», ми тусили, пили пиво на репетиціях і нічого не робили. Група називалася Six steps to the skyline. З цього теж нічого серйозного не вийшло. І тоді мені подзвонили ці єноти – Влад вже тоді грав з Глібом і Сашею. Ну і десь в листопаді 2009 року ми зібралися всі крім Данила. А Данило прийшов потім, після першого концерту. Чи він грав з нами перший концерт?
Данило: Я фоткав.
Кекс: Точно! Тоді ми виступили на Погулянці разом з Паноптикумом (це було незабутньо ) і ще з усілякими «челкачами», ну і ми «порвали» зал.
Влад: А потім ми прослухали запис цього концерту…
Кекс: …і порвали себе самі, тому що це був провал. Але нам тоді подобалося. Такі були перші кроки.
Гліб: Цей перший концерт був 7 березня 2010, за нього ми дякуємо Мирославу Деяку з гурту ПП.
Влад: На тому концерті ми заробили свої перші 32 гривні!
Кекс: Що найцікавіше – я їх навіть не бачила.
Влад: Ну ми за них відмітили цей дебют.
Кекс: І після цього ми вже остаточно сформувалися як група.
Гліб: Всі минулі проекти не виходили через недостачу технічних навичок, і чіткого усвідомлення, що саме ми хочемо грати.

Що під собою криє назва Mystic Shores?

Саша: Насправді все дуже банально. Ми спочатку хотіли грати пост-рок, ми джемили, імпровізували і в нас виходили довгі композиції на 7 хвилин і довше. І ми собі знали, що оскільки ми – пост-рок, то наша назва має бути зв’язана з океаном (так зараз модно). Ну і Гліб запропонував назватися Mystic Shores.
Кекс: На мій погляд – доволі мелодійно.
Влад: Я наприклад доволі скептично до цього віднісся, думав що ми змінимо назву, проте ми відіграли однин концерт, потім інший…так і лишилося.

Розкажіть про свою музику. Стиль і орієнтири.

Гліб: Нам складно визначитися зі стилем. Але оскільки зараз модно ставити якісь теги, то ми відштовхнулися від альтернативного металу і кросоверу.
Кекс: Мітол! \m/
Гліб: Насправді ми граємо щось важке і атмосферне.
Саша: Я вважаю, що зараз дуже багато чудових гуртів, які варто слухати і щось від них собі брати за орієнтири.
Гліб: Ну і крім того, що ми слухаємо різну музику, кожен з нас приносить щось від себе.
Кекс: Я взагалі усіляку індюшатіну слухаю.
Влад: Meshuggah! \m/
Гліб: Хтось важче, хтось легше.
Влад: В загальному наші орієнтири – це просто хороша і якісна музика!

Як ви створюєте свої пісні?

Кекс: Гліб робить замальовки, потім Саша з кислою рожею говорить, що «це все гівно!» і Гліб переробляє заново. А ми з Даньою – два єноти, вже доробляємо після них.
Гліб: Ну насправді все що я роблю, так працюю з Владом над основами, кажу всім решта де яка має бути гармонія. Аранжування ми намагаємося робити разом.

Тобто музику в основному пише Гліб? А тексти?

Кекс: Так. Корінь в Глібі.
Саша: Тексти теж Гліб.
Гліб: Не всі. «Mystic Shores» наприклад Ксюшин текст. Дуже вдало на мою думку вийшов.

А про що тексти?

Кекс: Про нас. Ми не пишемо соціальних пісень. Ми пишемо пісні про конкретні почуття, які оточують людину в певних ситуаціях. Ми не любимо пісень на соціальну тему, як наприклад «Використовуй презерватив, презерватив використовуй!»…це доволі тупо. Або там «Система! Борись з системою».
Гліб: Останнім часом пробило на космос.

Ви виграли Level Up! Як почували себе в момент, коли вас оголосили переможцями?

Влад: Жахливо!
Тому що ведучі оголосили переможцями групу Carcass. З нас жорстоко прогнали.
Кекс: Коли це оголосили в нас стався шок!
Влад: І всі почали здивовано дивитися одне на одного – а чи була така група на конкурсі взагалі!?
Кекс: А потім старий прикол – «ой вибачте, не той листок». І тут я вже здогадувалася, що зараз прозвучить наша назва. І коли це сталося, в нас був просто вибух емоцій.
Ми ще хотіли пити шампанське, але не встигли, бо вже була одинадцята вечора.

Розкажіть детальніше про конкурс. Ви собі там знайшли друзів чи конкурентів?

Кекс: Друзів ми собі не знайшли. Ми просто насолоджувалися гарною атмосферою.
Гліб: Насправді дуже сподобалося грати в «Старушці». Це був найфірмовіший наш концерт в плані звуку!
Кекс: Була купа позитивних емоцій, чолкастих хлопчиків і дівчаток. Мене навіть старалися обійняти якісь дяді незрозумілі.
Влад: Члени журі?
Кекс: Ні, члени журі якраз доволі таки об’єктивно нас оцінили по завершені конкурсу, поки мої ділили грошовий приз, якого я навіть так і не побачила.
Я бачила тільки як конвертик той прослизнув повз…
Влад: …повз Ксюшу мені в кишеню.

Якщо не секрет – на що потратили грошовий приз?

Гліб: Гроші Владу на тарілки і кардан.
Кекс: Ми вирішили, що це зараз найважливіше що потрібно для групи.

Вже є плани щодо запису альбому?

Гліб: Ну це буде скоріше «EP».

Ви ж крім грошового призу виграли запис 5-и пісень на EF-Studio?

Гліб: Буде такий собі міні альбом. Ми плануємо почати роботу в середині березня.
Данило: 5 наших кращих пісень.

Чи будете його видавати, чи напевно (скоріше за все) викладете в мережу для вільного скачування?

Влад: Скоріше за все ми дочекаємося якогось адекватного концерту, щоби зробити якісну презентацію. Ну і звісно буде і Інтернет-реліз і напевно мінімальний тираж.
Доречі назву ми вже придумали назву – «Carcass». Це буде відповідь на прикол від членів журі і ведучих Level Up`у.
Саша: Це буде доволі символічно. Ми з Даньою будемо оформляти обкладинку.

Саша і Даня – художники?

Кекс: Так. Гліб в нас – людина-калькулятор, множить і ділить великі числа, а Влад знає все про ваш організм. А я – Кекс! Так і запишіть!

Що слухаєте останнім часом?

Кекс: Я слухаю Tool! І Анну! Кожен день! Кожен день – один трек Tool і один трек Анни! Анни трек – це «Ім’я», просто шикарна композиція. А Tool – «Pushit».
Гліб: Я слухаю Cosmosquad, Deftones, Lunatic Soul.
Данило: Я так само слухаю всі ці групи, всю їхню дискографію – кожен день по кілька разів.
Влад: Я обіцяв не казати, але Meshuggah, пару пісень Muse, A Perfect circle.
Гліб: Я доречі ще дуже люблю і всім раджу московську групу Бритва Оккама! Вони реально круті!

Спілкувався: Євгеній punker

За останні роки, легендарна група Тостер «реанімувалася» декілька разів – на своє десятиліття (на фесті Спрага), на великому панк-концерті з росіянами СМЕХ (в Київі), минулого року – на сьомій Руйнації і на 2-й Лінії Втечі в Депо.
Менше ніж за три тижні Тостер виступить на весняній Руйнації 9, і фанати матимуть змогу не тільки відірватися під старі хіти, а й почути НОВІ пісні гурту.

Вокаліст гурту Дмитро Кумар люб’язно зголосився поговорити про це і також розказати про інші свої проекти.

Діма, привіт! Чому Тостер не возз’єднається, щоби грати постійно?
Кумар: Бля ну не роби такого виразу обличча …і це справді треба серйозно відповідати?

Я ж не питаю «Чому розпався Тостер»?
Кумар: Тому що вокаліст – жид!
Насправді, в кожного тепер є щось своє. Олег і Дирчик активно грають в Оратанії. Нірванич (барабанщик) – уролог. Це доволі трагічно, сам розумієш. А Юрка (другий гітарист) постійно зайнятий роботою. І доволі важко всім збиратися постійно. У всіх «Діти-сім’ї»…

Але при цьому ви вже декілька разів збиралися порадувати своїх фанатів?
Кумар: Ну в тому й справа, що пару разів. Нам дзвонили, просили: «Ну, пацанииии! Давайте ви виступите, буде круто!»… Ми збиралися і грали все той самий старий матеріал, поки нас це не дістало…грати одне і те саме вже більш ніж 10 років! беee

Зараз ходять чутки…ну і ти сам недавно в своєму ЖЖ написав, що готова нова пісня Тостера?
Кумар: Насправді вже є 2 нові пісні. Просто одна нова пісня – це стара. Ми її записали ще в 2004 році, щоправда без вокалу.
Ми її ще ніде не грали.

Тобто на загал буде лише 3 нові пісні?
Кумар: Ми все рівно не встигнемо наштампувати більше нових речей, щоб вони були цікаві і якісні, а менше – не має змісту.

Нові пісні відрізняються від того що Тостер грав раніше?
Кумар: Так відрізняються.

А чи будете ви їх записувати?
Кумар: Насправді це напевно друге головне питання. Сам знаєш, коли всі збираються разом «Ура! Круто! Нова пісня! Робимо ще!»

Типу «Давай альбом запишемо?»…
Кумар: Так, всі одразу підриваються, але коли один на один починаєш зі своїми говорити «Ну шо? Ну як?», кажуть «Та круто, круто…запишемо. Але давай спочатку цей концерт відіграєм…». А потім – «Та, там треба дивитися, там час…» ну сам розумієш.

Тобто це під питанням? А ти би сам хотів зробити новий альбом?
Кумар: Та звісно б хотів.

Скільки пісень будете грати на Руйнації?
Кумар: Ну пісень 10-11, десь на 40 хвилин.

Ну і «Скінхед Вася» звісно буде?
Кумар: Він буде! Куди ж без нього.

Ти себе відчуваєш…?
Кумар: …старим пердуном.

Ахаха! Ну з одної сторони – так, з іншої дідусем панк-року в Україні?
Кумар: Який бля дідусь?!
Знов ж таки, Тостер – це такий собі відносний панк-рок. Особисто я, ніколи не вважав нас панк-роком. Панк-рок – це більш політизована музика, глибока музика з чіткою позицією. Повний DIY і нормальною політичною і ідеологічною позицією. А Тостер – це український рок з молодіжною музикою з елементами панку ну і тд.

А є на твою думку панк-рок в Україні? І сенс в ньому?
Кумар: В Україні взагалі немає сенсу. Ну та насправді є і панк і хардкор, є хороші і достойні команди, тільки мене напрягає стан нашої сцени.

За все своє життя ти дивився на нашу рок-сцену з двох сторін: відповідно зі сцени і як глядач. Що змінилося за ці роки?
Кумар: Рівень молоді виріс в плані музикантів. Раніше як було? Дістав десь гітару, дістав десь касети Metallica і Nirvana. Максимум на що ти міг розраховувати – це Exploited і Sex Pistols. А зара в дітей є Інтернети. Є відеошколи, торренти, доступ до світової рок музики. Зараз приходиш на репетицію і діти в 17 років вже вилабують – дай дорогу! Ми в середині 90-х своїми кривими пальцями знімали на слух з касети тих самих Sex Pistols. А зараз всі пффф – сильно модні. Ну в плані розвитку.

А в плані музики?
Кумар: Ну в плані музики ніхуя не змінилося. Як грали гавно-рок Львівський, так і грають.

Ну трохи технічніше стало?
Кумар: Ну технічніше. Ну але все рівно – гівно. Добре зігране, але гівно.

Який був найбільш угарний концерт Тостеру?
Кумар: Ой бля, та там вони через раз були угарні. Особливо ранні виїзди.

А який тобі більше всіх запам’ятався?
Кумар: А, з тих що я пам’ятаю. Ну та Рівне пам’ятаю 99-го року, у Франику дуже круті були. Взагалі концерти 2000-2003 року вони в принципі всі угарні були. Ну а з останніх найбільш угарний був в Депо. Тому що атмосфера була відповідна: прийшли реально всі свої. Не було якихось дурних малолєток з зігами. Ну і Київ ще уграний був.

Зі СМЕХом?
Кумар: «Са слєзамі на глазах…». Насправді він був угарний тим, що відбувалося перед виступом і після. До мене підходили люди брати автограф на паспорті. Я так здивувався типу «Ти що, це ж твій документ?!». А він: «Та мені похуй, постав мені тут автограф! Я бачив фотки твої, де ти свій паспорт розірвав і спалив»…і тут я розумію що О_О бляяяяяяяяяяяяя
А потім чувак підійшов і протягнув купюру в 500 євро для автографу. Ми з Нірваничом стояли і думали «Ой бля! О_О»…

Коли ти зрозумів що є ажіотаж навколо Тостеру. Типу що «Опа! Вийшло! Нас знає вся Україна!»
Кумар: Ну я б не був такий радикальний щодо всієї України. Хто слухає Тостер в Донецьку, Луганську чи в Криму?
Ми завжди були звичайною локальною командою на Зіахідну Україну ну, можливо з натягом на центральну. Нас набагато менше знають ніж ту саму АННУ.

Ну а на рахунок малолеток з зігами, паспортів і інших скандалів – звідки це все береться?
Кумар: Насправді половина з цього – це придумана хуйня, яку розповсюджують люди…напевно сублімують. Я періодично про себе читаю всяке. Ну наприклад, «Кумар накривав вєган-концерт на Погулянці»…ну і це нічого що я в той момент робив концерт в підтримку притулку для тварин на площі ринок. Ще було «Кумар бив в «Книжці» своїх фанаток головою об стіл.» Ну ти чув це все?

А друзі твої теж можуть таке придумувати?
Кумар: Ну та друзі вони гонять просто, знаючи про ці всі «легенди». Той самий Коз може, наприклад, підійти до дітей в парку культури і розказувати їм якихось феєричних штук з розумним видом.

В тебе тепер є нова група. Її скоро можна почути на концерті. Вона заявлена як екс-Люстри. Розкажи детальніше про неї.
Кумар: Вона називається Ratbite. Ну та блін. Після Тостеру в мене був тільки один серйозний проект – Люстри Чіжевського. Люстри розпалися рік назад через усіляку право-лєву хуйню навколо групи.
Ratbite – це той самий склад Люстр з новим барабанщиком Бодею з Абу-Касимових Капців.

Тематика змінилася?
Кумар: Ну як змінилася. А яка була тематика в Люстр?

Ну обсирали абсолютно всіх?
Кумар: Ну і тут теж обсираємо абсолютно всіх. Я не можу сказати чи змінилася тематика, бо не знаю яка була тематика в Люстр. Люстри співали проти стрейтейджерів, проти релігії: християнства, мусульмантсва, Люстри співали про першу світову, потім одразу співали «Не ходи до армії»…
В Ratbite кожна пісня на свою тематику.

Різномовні пісні?
Кумар: Так. Так само як в Люстр.

Яким ти бачиш себе через 10 років?
Кумар: Бля я себе не бачу завтра…

Але ти будеш музикантом?
Кумар: Ну та я і так не музикант… хіба як навчуся грати на якомусь інструменті.

А музикою далі будеш займатися?
Кумар: Якщо мені не відірве голову вибухом і я зможу співати, бо тоді мені придется в’язати. Хоча звісно що так.

Оффсайт групи Тостер
Група Вконтакті

Спілкувався Євгеній punker

Mystic Shores – молода львівська команда, музика якої поєднує важкі гітарні рифи і містичну й психоделічну мелодику. Нещодавно гурт виборов перше місце на, вже четвертому за своїм рахунком, фестивалі-конкурсі Level Up.
Склад гурту: Влад Сальніков (барабани), Олександр Мосесов (бас), Гліб Кухарук (гітара), Данило Личко (гармоніка, дримба), Ксюша Кекс (вокал). Про створення групи, її становлення, творчі здобутки і подальші плани – надалі розмова з музикантами.

Привіт! Розкажіть як створювалася ваша група?

Кекс: Провал!
Гліб: Ксюша не знає!
Кекс: Ні, я знаю! І я можу розказати всю історію від себе. Все почалося з того що я тусила в компанії, в якій познайомилася з Владом. Він мене запросив на репетицію. Це була група Netra.
Гліб: Netra перекладається, як «око», з санскриту.
Кекс: Коротше ми грали, грали пару репетицій…ну і група розпалася. Тобто я прийшла під самий кінець.
А потім в мене була інша «група», ми тусили, пили пиво на репетиціях і нічого не робили. Група називалася Six steps to the skyline. З цього теж нічого серйозного не вийшло. І тоді мені подзвонили ці єноти – Влад вже тоді грав з Глібом і Сашею. Ну і десь в листопаді 2009 року ми зібралися всі крім Данила. А Данило прийшов потім, після першого концерту. Чи він грав з нами перший концерт?
Данило: Я фоткав.
Кекс: Точно! Тоді ми виступили на Погулянці разом з Паноптикумом (це було незабутньо ) і ще з усілякими «челкачами», ну і ми «порвали» зал.
Влад: А потім ми прослухали запис цього концерту…
Кекс: …і порвали себе самі, тому що це був провал. Але нам тоді подобалося. Такі були перші кроки.
Гліб: Цей перший концерт був 7 березня 2010, за нього ми дякуємо Мирославу Деяку з гурту ПП.
Влад: На тому концерті ми заробили свої перші 32 гривні!
Кекс: Що найцікавіше – я їх навіть не бачила.
Влад: Ну ми за них відмітили цей дебют.
Кекс: І після цього ми вже остаточно сформувалися як група.
Гліб: Всі минулі проекти не виходили через недостачу технічних навичок, і чіткого усвідомлення, що саме ми хочемо грати.

Що під собою криє назва Mystic Shores?

Саша: Насправді все дуже банально. Ми спочатку хотіли грати пост-рок, ми джемили, імпровізували і в нас виходили довгі композиції на 7 хвилин і довше. І ми собі знали, що оскільки ми – пост-рок, то наша назва має бути зв’язана з океаном (так зараз модно). Ну і Гліб запропонував назватися Mystic Shores.
Кекс: На мій погляд – доволі мелодійно.
Влад: Я наприклад доволі скептично до цього віднісся, думав що ми змінимо назву, проте ми відіграли однин концерт, потім інший…так і лишилося.

Розкажіть про свою музику. Стиль і орієнтири.

Гліб: Нам складно визначитися зі стилем. Але оскільки зараз модно ставити якісь теги, то ми відштовхнулися від альтернативного металу і кросоверу.
Кекс: Мітол! \m/
Гліб: Насправді ми граємо щось важке і атмосферне.
Саша: Я вважаю, що зараз дуже багато чудових гуртів, які варто слухати і щось від них собі брати за орієнтири.
Гліб: Ну і крім того, що ми слухаємо різну музику, кожен з нас приносить щось від себе.
Кекс: Я взагалі усіляку індюшатіну слухаю.
Влад: Meshuggah! \m/
Гліб: Хтось важче, хтось легше.
Влад: В загальному наші орієнтири – це просто хороша і якісна музика!

Як ви створюєте свої пісні?

Кекс: Гліб робить замальовки, потім Саша з кислою рожею говорить, що «це все гівно!» і Гліб переробляє заново. А ми з Даньою – два єноти, вже доробляємо після них.
Гліб: Ну насправді все що я роблю, так працюю з Владом над основами, кажу всім решта де яка має бути гармонія. Аранжування ми намагаємося робити разом.

Тобто музику в основному пише Гліб? А тексти?

Кекс: Так. Корінь в Глібі.
Саша: Тексти теж Гліб.
Гліб: Не всі. «Mystic Shores» наприклад Ксюшин текст. Дуже вдало на мою думку вийшов.

А про що тексти?

Кекс: Про нас. Ми не пишемо соціальних пісень. Ми пишемо пісні про конкретні почуття, які оточують людину в певних ситуаціях. Ми не любимо пісень на соціальну тему, як наприклад «Використовуй презерватив, презерватив використовуй!»…це доволі тупо. Або там «Система! Борись з системою».
Гліб: Останнім часом пробило на космос.

Ви виграли Level Up! Як почували себе в момент, коли вас оголосили переможцями?

Влад: Жахливо!
Тому що ведучі оголосили переможцями групу Carcass. З нас жорстоко прогнали.
Кекс: Коли це оголосили в нас стався шок!
Влад: І всі почали здивовано дивитися одне на одного – а чи була така група на конкурсі взагалі!?
Кекс: А потім старий прикол – «ой вибачте, не той листок». І тут я вже здогадувалася, що зараз прозвучить наша назва. І коли це сталося, в нас був просто вибух емоцій.
Ми ще хотіли пити шампанське, але не встигли, бо вже була одинадцята вечора.

Розкажіть детальніше про конкурс. Ви собі там знайшли друзів чи конкурентів?

Кекс: Друзів ми собі не знайшли. Ми просто насолоджувалися гарною атмосферою.
Гліб: Насправді дуже сподобалося грати в «Старушці». Це був найфірмовіший наш концерт в плані звуку!
Кекс: Була купа позитивних емоцій, чолкастих хлопчиків і дівчаток. Мене навіть старалися обійняти якісь дяді незрозумілі.
Влад: Члени журі?
Кекс: Ні, члени журі якраз доволі таки об’єктивно нас оцінили по завершені конкурсу, поки мої ділили грошовий приз, якого я навіть так і не побачила.
Я бачила тільки як конвертик той прослизнув повз…
Влад: …повз Ксюшу мені в кишеню.

Якщо не секрет – на що потратили грошовий приз?

Гліб: Гроші Владу на тарілки і кардан.
Кекс: Ми вирішили, що це зараз найважливіше що потрібно для групи.

Вже є плани щодо запису альбому?

Гліб: Ну це буде скоріше «EP».

Ви ж крім грошового призу виграли запис 5-и пісень на EF-Studio?

Гліб: Буде такий собі міні альбом. Ми плануємо почати роботу в середині березня.
Данило: 5 наших кращих пісень.

Чи будете його видавати, чи напевно (скоріше за все) викладете в мережу для вільного скачування?

Влад: Скоріше за все ми дочекаємося якогось адекватного концерту, щоби зробити якісну презентацію. Ну і звісно буде і Інтернет-реліз і напевно мінімальний тираж.
Доречі назву ми вже придумали назву – «Carcass». Це буде відповідь на прикол від членів журі і ведучих Level Up`у.
Саша: Це буде доволі символічно. Ми з Даньою будемо оформляти обкладинку.

Саша і Даня – художники?

Кекс: Так. Гліб в нас – людина-калькулятор, множить і ділить великі числа, а Влад знає все про ваш організм. А я – Кекс! Так і запишіть!

Що слухаєте останнім часом?

Кекс: Я слухаю Tool! І Анну! Кожен день! Кожен день – один трек Tool і один трек Анни! Анни трек – це «Ім’я», просто шикарна композиція. А Tool – «Pushit».
Гліб: Я слухаю Cosmosquad, Deftones, Lunatic Soul.
Данило: Я так само слухаю всі ці групи, всю їхню дискографію – кожен день по кілька разів.
Влад: Я обіцяв не казати, але Meshuggah, пару пісень Muse, A Perfect circle.
Гліб: Я доречі ще дуже люблю і всім раджу московську групу Бритва Оккама! Вони реально круті!

Спілкувався: Євгеній punker

Підходить до завершення «Срібний тур» гурту АННА в підтримку їхньої другої студійної платівки «Срібна Змія». У рідному Львові рокери запрезентують альбом в рамках фестивалю Old Friends Fest, що відбудеться вже післязавтра. Про тур і нову платівку я поспілкувався з вокалістом і барабанщиком АННИ – Віктором Новосьоловим і Вадимом Баюком.

Хлопці, привіт! Два тижні тому ви відіграли передостанній концерт «Срібного Туру» в Івано-Франківську. Попереду завершальний акорд вже у рідному місті. Розкажіть, як проходив цей тур?
Віктор: Чесно кажучи, цей тур найважчий з усіх чотирьох, що в нас були. Не знаю чому, може ми постарішали, стали снобами, можливо тому, що зима тощо.
Короче кажучи, він дууууууууже важкий!

А в чому це проявляється?
Віктор: В усіляких дрібницях. Коли ти їдеш і тобі незручно їхати. Їдеш в плацкарті там…було таке навіть, що ми їхали в маршрутці з бабками з картоплею.
Вадік: З бабками якраз їхали з Кіровограду в Жмеринку, бо не було прямих поїздів.
Віктор: Та й взагалі – багато усіляких дрібниць: зустрічі з організаторами, поселення, саундчеки, годування. Дуже багато організаційних мінусів було. Тобто, нічого в нас в країні не змінюється. Як було років п’ять назад так і лишається. Ні, ну розвивається по-трохи ця інфраструктура, але дуже малими темпами.
Вадік: Сумно, адже нібито в Україні є «рок-двіжуха», але при цьому підготовка цієї всієї двіжухи на дуже стрьомному рівні. Наприклад, ти приїздиш на саундчек і бачиш недостатню кількість гітарних комбіків, або пульт привозять вже під кінець саундчеку. А, якщо ти не будеш напрягати організаторів, то пульта взагалі може не бути.
Назагал, таких ситуацій було достатньо, щоб робити якісь висновки.
Віктор: Можна цілі мемуари писати.

Але все ж таки якісь позитивні момент мали місце?
Віктор: Безумовно!
Вадік: Особливо в плані відвідуваності.
Віктор: Дуже круті концерти були в Київі, Хмельницькому, на Заході…ну не рахуючи Івано-Франківську. Хоча сам Франківський концерт був кльовий, просто дуже холодно було. Він проходив в ангірі, при температурі -14, ну і ми грали о пів на дванадцяту ночі.

Руки не відморозили?
Віктор: Я собі горло посадив.
Вадік: Я повністю зігрівся тільки на другій половині виступу. Треба взяти до уваги, що ми пили коньяк з горла прямо на сцені, інакше було б просто замерзли.
Віктор: Так, це трохи стимулювало нас. Ну і звісно публіка.

А в якому місті відбувся найкращий, на вашу думку концерт?
Вадік: Хмельницький!
Віктор: Вони дуже різні всі. Якщо пригадати концерт в Хмельницькому, то ми зробили для себе висновки, що краще грати в клубах, де як можна менше людей.

Чому?
Віктор: Тому що, в нашій теперішній музиці іде спілкування «очі в очі», на одному рівні з публікою. І на цьому концерті це спілкування вийшло найбільш відвертим. І в цьому був самий жир.
Вадік: Ще такий нюанс, що концерт в Хмільницькому – це був єдиний сольник за весь тур і вся публіка йшла виключно на нас. Тобто, ми розуміли, що будемо грати виключно «для своїх» шанувальників і впевнено знали, що не відчуємо аж ніякого негативу. По-друге, з технічної сторони: прийшли на саундчек, зробили все під себе, відчували себе просто по фірмі. На відміну від великих фестивалів, коли тебе організатор копає в дупу, мол «підключайтесь скоріше!», або коли після попередньої групи лишається підпалений комбік. Ну, це все негативно впливає на настрій перед виступом.

Я так бачу – дуже висока напруга була в цьому турі. Як ви поєднували роботу і музику і тур?
Віктор: Ну, ми не всі зараз працюємо. В нас в групі працює троє людей, інша половина працює так би кажучи «на себе». Дійсно важко поєднувати, ми їздили в основному по вихідних, окрім східної України, яку ми «взяли» за один заїзд.
Вадік: Що було круто, оскільки за один раз все об’їздили і не було потреби накручувати зайві кілометри.

Чим відрізняється західна публіка від східної?
Вадік: В першу чергу скажу відрізняється сприйняттям нашого матеріалу. На заході виходиш на сцену і вже чуєш з залу вигуки назв пісень з нової програми, а схід…складається таке враження що Інтернет він ніби є і водночас його нема. З залу все одно чуєш «Чортищо», «Ніж». Складалося враження, що східна публіка ще не слухала нашу нову платівку! А на концерт прийшли, тому, що для них це була просто рок-тусовка в їхньому місті.

Розкажіть як сприймають ваш новий альбом.
В Інтернеті виникають срачі, а особливо «прошарені» юзери люблять порівнювати «Срібну змію» з новим альбомом Limp Bizkit, відшукують «закоси» під них.
Вадік: В чому порівняння з Limp Bizkit? Якщо з музикою, то це просто пусте. А пісня «Срібна змія» в нас була однією з нових пісень, яку ми зробили для нової програми. І це було достатньо давно. Тоді про новий альбом Limp Bizkit ще ніхто не чув! А міняти через це назву, і кричати там, що ми «перщі» ніхто не збирається. Просто, як вийшло так і є! Повірте, наші музиканти не є такими фанатами Limp Bizkit, щоби робити щось подібне чи косити під них.
Віктор: Запис альбому для будь-якої групи, це просто як бар’єр в розвитку. Ми не дивилися за хвилею, не старалися спеціально когось «вразити», або зробити те, що зараз популярно/модно. Ми просто взяли і зробили новий матеріал так, як нам цього хотілося!

Image: http://cs11028.vkontakte.ru/u38014551/120218009/x_f99ae0e9.jpg

Підходить до завершення тур. Чому ваше рідне місто стало замикаючим в турі?
Віктор: Я вважаю, що це дуже круто, закінчити цей тур в рідному місті. Ми готуємо декілька перфомансів саме на цей концерт, не буду казати яких – сюрприз.

Розкажи детальніше про цей концерт, і взагалі про OLD FRIENDS FEST. Що намічається?
Віктор: Вдруге у Львові буде проходити такий фестиваль, як OLD FRIENDS FEST. Перший раз він відбувся десь два роки назад, в клубі S.Dali. На цей раз я його дещо розширив. Він буде проходити 18 грудня (напередодні дня Св. Миколая) в «Романтику». Буде багато презентацій наших друзів, усіляких альбомів, EP.
Для мене взагалі відкриття нашої львівської сцени це – Uncle BОО. Я сидів в Юри (гітарист гурту АННА – прим.авт.), ми прослухали ваш альбом і я вирішив одразу ж тобі подзвонити, типу «Давай, чувак, треба лабати і єбашити!». Одна група злетіла. Вони злетіли по своїм міркуванням…вони розпалися, групи Side Of Silence вже нема.
Вадік: Зате, в них була вдала варіація піти гарно і відіграти концептуально під назвою «просто Silence»!
Віктор: Ну, це молода група, я їх помітив на якихось відеозаписах, мені стало цікаво і я їх запросив. Напевно потім їм стало не цікаво, тому вони розпалися.
Ще на фестивалі будуть наші друзі – група M.O.N.O. Вони запрезентують свій EP.

Я помітив, що вони з вами пів туру об’їздили?
Віктор: Ну не пів туру, але пару міст дійсно об’їздили…допомагаємо хлопцям.
Вадік: Пів туру – Sepultura
Віктор: Далі буде гурт з Рівного – Мій Батько П’є. Їх вже багато хто знає в нас. Sun Eclipse з Вінниці також будуть презентувати свій альбом, мають привезти диски. Ну, Ніагара… Група яку я раз на рік збираю до купи на концерти і великий їм респект, що вони погодилися зібратися і «дати гівна». Сподіваюся що все буде кльово!
ТКН…ну про цю групу багато можна не говорити, вона достатньо популярна серед молоді.
Ну і група АННА. Презентація альбому «Срібна Змія».
О! Ще буде Mystic Shores – молода команда, грають з нами на одній репетиційній точці, ми тут разом репетуємо, живемо…
От я і вирішив їм допомогти, давши можливість виступити на великій сцені, подивимося як вони впораються.
Взагалі в майбутньому, я планую (десь через рік) взяти собі «під крило» пару груп, зробити такий собі лейбл і рулити! І по-фірмі це все робити, а не так, як піднімають деякі наші лейбли в Україні. Піднімати дійсно якісно і культурно!

Круто! Вже є…?
Віктор: Так вже є начерки, поки що не буду казати «хто це/що це». Просто є хлопці з якими я хочу попрацювати в якості продюсера/менеджера і подивимося що з цього вийде!

Після закінчення туру АННУ чекає велика новорічна відпустка, чи одразу будете працювати над новим матеріалом?
Віктор: Ми сказали нашому директору, що хочемо відпочити…не те щоби відпочити взагалі – тільки в плані концертів. В нас на наступний рік є дуже багато планів і цілей, ми хочемо засісти за новий матеріал, зробити два кліпи на пісні з альбому. Точно буде кліп на пісню «Ера нігілізму»! Другу пісню ще обираємо. І робити робити робити новий матеріал на нашій новій репетиційній базі, яку ми нещодавно створили.
Ну і наступний рік буде плодовитим не тільки новим матеріалом, ми будемо аналізувати себе і думати як нам рухатися далі.

Як змінилася АННА за ці роки внутрішньо?
Віктор: Як і кожен організм…група це ж як людина. Для мене розвиток групи, це як виховання дитини: вчиш її бігати, стрибати, говорити, рахувати…організм має розвиватися!
Вадік: Приєднуюся до цих слів. Взагалі, ми особисто змінилися як люди, тому що подорослішали і в кожного з нас в житті багато змінилося, «прохавалося гівна з йогуртами». Ну і якщо ми далі будемо рухатися в тому ж темпі, яким розвивається АННА, то все буде добре!

Наскільки глибоко вплинула АННА на внутрішній світ кожного з вас? Що група дала кожному з вас?
Віктор: Для мене на даний момент, АННА це єдине з чим я можу прокинутися і заснути. Не дивлячись на мій вік, вже не вісімнадцятирічний, я не ставлю собі ще якихось пріоритетів. Звісно, в мене звісно є якісь цілі, принципи. Але група для мене лишається на першому місці.
Та що казати! З цією групою вже пов’язано багато моїх цілей і проектів – та сама Руйнація, яку я створив. По суті 30 % цього фестивалю, це є група АННА. Не було б групи – не було б цього фестивалю. Грубо кажучи, ця група мене виховала не тільки як вокаліста, а ще й як організатора.
Вадік: Я скажу, якби не група, то я б займався якоюсь би побутовою роботою, грузив би ящики, чи сидів би в офісі.
Віктор: Був би папою.
Вадік: Ну, був би папою, там сім’я, діти, телевізор з пивом.
Чесно кажучи, я не в захваті від такого життя і дуже задоволений що все так склалося. Я знаю що з цими музикантами я зможу працювати завжди.

Ну і на завершення побажання вашим слухачам, фанатам і читачам.
Віктор: Дуже хотілося б що б в новому році у Львові з’явилося мінімум груп 10 достойних, за які було б не соромно, які б круто давали жару!
І будьте уважні до самих себе, поважайте себе, не лінуйтесь. Ми живимо в новій ері – ері нігілізму і ліні . Молодь сидить дома, в Інтернеті, «В контакте», люди стали малорухливими…
Треба з цим боротися!
І поважайте своїх батьків, близьких, і взагалі одне одного. Цінуйте дружбу, не мерзніть, багато не пийте, не хапайте і…
Вадік: …і не дивіться фільми в 3D.

Спілкувався: Євгеній punker.

Творчість цієї групи давно викликає у мене пекучий інтерес. Пісні зачаровують своєю емоційністю, неповторним звучанням, вокал такий щирий в своєму надривному скримі, вона співає про Тьму і Диявола, руйнуючи кордони реальності, відкриваючи величні панорами Пекла. Вигадуючи свої питання для майбутнього інтерв’ю, я навмисно відмовився від банально-біографічних, та вирішив дізнатися про те, що мене дійсно цікавить, так само, як і інших, а, оскільки ставити ці питання довелося мені першому, я трохи хвилювався.

– Перш за все, хотілося б дізнатися про сенс назви «lamia Culta» – «КУЛЬТ ВІДЬОМ».

- Це латина, але диявольського походження, яка використовується у чорномагічних заклинаннях. Ламіями також називають демонів зі свити Ліліт, Темної Матері Пекла. Наша творчість є сатанинською і присвяченою Підземним богам.

- Тому ви називаєте свій стиль «Occult black» ?

– Хотілося б точніше дати характеристику своїй музиці, глибшу, ніж «симфо» – так часто говорять, вловивши клавішні партії. Я ж акцентую увагу на психічній дії на слухача. У нашій ліриці багато демонопоклонської і чаклунської тематики. Також вірно буде сказати, що наша творчість у стилі «satanic black metal».

- Можеш розповісти про вашу ідею?

- Коротко. Наскільки це близько нам? Оскільки я мізантроп, мені осоружні різні політичні угрупування та партії, «добродійні» акції – це метушня і стадність, там править лицемірство, те ж, що і в церкві, бо така природа людини…
У західному Чорному окультизмі існує ідея про людину-істоту бога-творця, глину, що недалеко відійшла в своєму розвитку від худоби. Таку людину варто убити, і перш за все убити в собі, щоб дати місце своєму Демону, могутнішому і абсолютно чужому всьому людському. У кожному з нас закладений потенціал Тьми. Союз людини і Диявола породжує Демона в плоті. Наша війна – війна духовна, наші дороги приховані і ведуть до влади.

- Для вас сатанізм має релігійне забарвлення?

- Для мене це релігія, в якій відсутнє поклоніння.. Назвати сатанізм філософією – викрити одну з граней. Є ще і практика. Це ритуали, певні традиції та особлива взаємодія із навколишнім світом. Це духовна Дорога, складна і самотня, тому як сатанинська свобода – це відповідальність за свої вчинки без надії на спокій і допомогу зверху. Можу додати, що Людина схилиться перед Сатаною, а Сатана встане поруч як Легіон і продовження Пекла на землі.

- Чи розділяють інші музиканти групи твою віру?

- Доказ тому їх постійна присутність і робота в Lamia Culta. Також ми зустрічаємося, коли немає репетицій, для спільного проведення часу. Кожен знайде свого Диявола.

- Блек метал безпосередньо асоціюється з пейнт-корпсом. Дехто вважає, що гримуватися банально і старомодно. Як ви вважаєте?

- Для нас важливий пейнт-корпс, як допоміжний засіб. Вміло підібрана маска сприяє кращій концентрації музикантів. Перевтілюючись, ми показуємо лице темного двійника. Якщо зв’язок встановлений правильно, виступ стане ритуалом, а учасники-медіумами, що передають частинку Тьми. Lamia Culta ставить за мету створення особливої атмосфери під час концерту, пісні – це гімни демонічного.

- Подейкують, що вже на днях вийде офіційний прес реліз вашого дебютного альбому…

- Ще до фестивалю ЖЕСТЬ!!!, де і збираємося зробити презентацію, ми викладем альбом у нас на сайті, де його можна буде вільно скачати.

-Що для вас блек метал?

- Музика і існування для Диявола, натхненні Дияволом, сатанинські за своєю суттю. Чорне мистецтво.

Бесіду вели VASYAIMMORTAL та FOSCO CULTO.

Здрастуйте дорогі мої… Сьогодні ваш покірний слуга, ваш шановний писака, ваш самородок академік (цебто я) встругнув, поки що, безпрецендентну річ. Увазі читачів, представляю інтервю з культового рок-клубу “Старушка” із ветеранами Львівської death metal сцени – групою Ambivalence. На звязку Армен и Маша:)
Що ж.. пиво куплене, пляшки відкорковані… всі вмостилися зручно і невимушено… тиснемо кнопку REC…

- Сьогодні з вами немає вашого вокаліста. чи ж не цей самий… Не захворів бува часом на знаменитий H1N1, тобто Свинячий грип?
М. – Прикинь… так… захворів, і саме на грип..
А.- Хрюкає:)
- Оу… та ви що… Ну, сподіваюся, нічого серйозного, в майбутньому це піде йому тільки на користь у плані хрюкання (колективний сміх… всі оживляються)

- Ок, наступне питання більш серйозне. Не так давно, в інтернеті, ви виклали для загального огляду три промо треки з вашого майбутнього альбому, котрий має кодову назву Silicone Magic. Виходячи з методу Шерлока Холмса, можна зробити висновок, що ось-ось вже і…?
М.- Так. Ну.. в принципі.. емм.. крайній термін.. плануємо випустити альбом у світ до травня наступного року. Але, звичайно ж, дуже сподіваємося, що альбом вийде набагато раніше Над чим активно працюємо на даний момент.

- Ну, сподіваюсь, цього разу не станеться прикрих затримок, як це бувало з попередніми повноформатниками.. Зрештою, Силікон Меджік – доволі оригінальне, нетипове, як для назви альбому. Зазвичай під назвою маскується якась концепція.. Прошу висвітлити цей аспект.
М.- Концепція, безсумнівно, є… Це деякі опуси на тему навязування людині ЗМІ і рекламою зокрема, недосяжних та і пустопорожніх ідеалів, промивання цій самій людині мізків і перетворення її в зомбованого споживача. Всього штучного, неприродного, силіконового, якщо хочете, котре активно впроваджується в наше теперішнє життя і видаєтся за реальне. Отаке кодування мас, навязування стандартів, модифікацій людського тіла.. Через це, люди лягають під ніж, щоб відповідати тому, що вони бачать у телевізорі. Ось вона – ідея Soliconе Magic.

- Трясця, оригінально, схоже на ранні ідеї гурту Death, і це дуже тішить:) На скільки я проінформований, є також доволі цікава обкладинка для майбутнього альбома, де красується тітонька з силіконовими імплантантами. Чи це кінцева версія кавер-арта?
А.- Майже.. я б сказав передфінальна версія, котра дуже навіть непогана;) Звичайно, що будуть деякі зміни, в кращу сторону.

- Чудово. На даний час є доступими три пісні, скільки всього планується бойовиків? Яка тривалість звучання альбома в цілому, і чи збережеться традиція з Україномовною лірикою, як це було у попередніх альбомах?
М.- В альбомі планується 7 речей, загальною тривалістю трохи більше, ніж 30 хвилин, цього, вважаємо, є цілком достатньо (30 + 1 хвилина пр. Армен:)). Щодо Української лірики, куди ж без цього, це уже традиція і невід”ємна частка творчості Ambivalence.

- Як відомо, мастерінг Silicone Magic робився на Beast Studio, з надр кузні якої вийшли такі шедеври як: Mental Demise, Datura, Epicrise, Vulvulator… Солідно, як-не-як. Хто порадив? Чому саме цейт вибір?
М.- Так, наші колеги по music* ці Epicrise і Vulvulator порадили нам зробити мастерінг саме там. Робота студії оптимально підійшла нам за співвідношенням ціна/якість і на сьогодні ми повністю задоволені результатом. Це – найкраще з усього, що було записане нами:)

- З цим зрозуміло… А ось писалися де?
А.- Вдома, у нас.. точніше у мене вдома.
М.- Армен-студіо, і все таке:))))

- Похвально і сміливо.. Наступне питання… Чи ведуться переговори с лейблами з приводу видання? Якщо не секрет, щоб не дай бог не наврочити тьфу тьфу-тьфу, якими?
М.- Ну.. (зберігаючи інтригу) не хочемо поки розголошувати… АЛЕ.. відомі, відомі значки.. Скажемо так.. в якості натяку, з країн близького зарубіжжя хи-хи-хи.

- Скільки було випито пива, схрумкано сухариків, викурено цигарок, порвано гитарних струн і стесано медіаторів у процесі запису?
М.- Ну.. кількість пального, напевно неможливо підрахувати, так само як і кількість порваних струн, усього цього добра було використано достатньо багато!

- Чи була допомога ззовні?(під час запису)
М.- Вірно, була. Деякі гітарні шматки допоміг записати гітарист наших хороших друзів з Іллічовська AWOKEN, допоміг також клавішник GODO, а у вокальних партіях прийняв участь наш екс-вокаліст Роман.

- Ого.. так він же в Штатах на пмж которий год… І?
М.- Ми його телепортували з Пендосії і затягли в студію писати вокали! Ось так.

- Уважно прослідковувавши за вашою творчістю від альбома до альбома і за живими виступами, можна відзначити, що ви стали ніби брутальніші, однак, не відмовилися від соло? Поясніть.. Це такий тип еволюції/деградації? Що буде далі? В грайнд вдаритеся?
М.- Не інакше, як в порнограйнд вдаримося)))) Взаглі, ми і самі, чесно кажучи, не знаємо, що нам захочется грати через півроку. На даний момент нас влаштовує наш теперішній стиль.

- Чи планується, як це зазвичай буває, тур у підримку нового альбома? Може навіть у Європі?)
М.- Тур, звичайно ж, плануємо. Поки що Україною. Щодо поїздити Європою.. тільки ЗА! Але з цим уже набагато складніше, і поки що немає конкретних пропозицій щодо цього.

- Давайте перейдемо тоді до більш мирських речей, якщо не проти.. Група існує ось уже 9 років. Доволі солідний вік для дез метал сцени, ще й в Україні і у Львові.. Як змінилися ваші гм.. музичні пріоритети і смаки за цей час?
М.- Оу… Ну і питаннячко… Коли все починалося… Тоді була, скажемо так, повна розпухла голова від музичних ідей, а зараз майже всі ці ідеї для меня не актуальні взагалі. Музичні смаки і уподобання постійно змінюються, та і весь склад гурту практично теж змінився.

- Чи стали ви серйозніші? В тому числі і в техничному аспекті?
М.- У нас якось так, чим більше техніки, тим менше залишається серйозності, приблино так. А еще у людини, схильної видобувати для себе еее.. уроки з життя, з віком зявляється таке собі почуття гумору)

- Тоді з точки зору циніка.. Ваш погляд на тенденції, котрі існують сьогодні в андерграундній сцені Львова?
М.- Ми залишились самотніми. Нам нудно:( 5 років тому у Львові ще був дез метал, а зараз, нажаль… Те, що на даний момент котіруєтся у Львові – не наша чашка чаю.

- Тобто вас можна по праву вважати динозаврами?
М.- Ну чому ж.. Залишилось декілька команд, однак, вони не грають Death Metal.

- А які погляди на музичні захоплення сучасної підростаючої молоді. Школярики, надивившись Ранеток і сходивши на Руйнації тотально цікавиться “тяжеляком”
М.- Знаєш.. Я від цього всього настільки далека, що це мене навіть не дратує:) Ха..(ось би всім мати такий імунітет пр. Deicider)

- Трохи каверзне запитання. Чи думали про комерціалізацію своєї музики, щоб накосити зеленої капусти швидесенько і, п”ючи пиво відпочивати на лаврах слави, дивлячись на всіх як на уг?
М.- Та краще вже в сексуально-аналье рабство в Німеччину, або.. можна продати нирку Армена на крайняк.. або ж Мишкову) Та зайнятися комерційною проституцією.. нііііі. Краще вже нирку продати, це швидше, і простіше))

- Часто доводилось чути думки людей, котрі колись були причетні до металу ” Я з цього виріс.. Це все для дурників, для несерйозних людей і тп..”
М.- (Саркастично) Мається на увазі, що якщо людина перестає цікавитися металом, то вона відходить від справ, від руху? А ось пиячити, курити всяку гидоту і займатися розпустою, це як… ббггггааггааааа. А якщо серйозно, ящо це не її, то це не її і не для неї, це вже її(людини) інтимні проблеми. Нам от подобається те, чим ми займаємося, і відходити ми аж ніяк не збираємось.

- Питання особисто до Маші. Не так давно ти стала мамою. привчаєш дитя до м”ясних колискових?
М.- Малому дуже подобається грайндкор чеської школи. Страшенно любить танцювати під Rubufaso Mukufo і ще Opitz. Що ж до брутала, тут менша цікавість, оскільки там мелодії не такі структуровані, а ось польки дуже навіть подобаються:)

- Ось ви вже люди доволі таки дорослі, всі працюєте. Чи впливає цей фактор на ставлення до музики, на час, котрий для музики виділяється?
А.- Взагалі ніяк не впливає:))
М. – А я працюю з панками, і мені зашибісь з ними. надихає, щоб знав.

- Тобто час і робота не тиснуть?
А.- Ніскілечки.. Мене треба на репетицію? Йди.. Ніхто не притискає.
М.- А у мене на работі шеф слухає “Виноградный День” і “Мясокомбинат имени Путина №1″. Так щоч в цьому плані все тіп-топ.

- За останні кілька років до нас в Україну почали їздитися так звані зірки світового рівня. Миного року ось Моторхед приїхали, в цьому Мановар обіцяли.. ну і купа зірок дрібніше.. Як вважаєте, ситуація з метал культурою в Україні покращується?
М.- Це докорінно не вірно! Скоріше навіть навпаки, тільки погіршується… Всі ці організатори, котрі везуть світових зірок, часто-густо абсолютно не розвивають місцеву метал сцену.. Або ж роблять це з такими умовами, що вже б краще нічого не робили… Все менше і менше підримують організатори “Вітчизняного виробника”, і це достойно осуду. Ніхто не говорить, що раніше було набагато простіше, та те, що робиться зараз… катастрофа.
І щораз більше використовується практика, що группа часто повинна заплатити організатору за можливість розігріти “зірку”, з надією на те, що рано чи пізно таки її помітять. Вважаю це не правильно, так не повинно бути sick! – ***

- Якщо все так у нас погано, який стан справ у іноземних колег?
М.- А не набагато краще, нажаль… Навіть друзі поляки бідкаються, що останнім часом стало важко пробитися хоча б куди небудь на солідне дійство.. Криза, йопт)

- чи були ви закордоном?
М.- Ні, не були.
- Що, навіть у Росії?
М.- Прикінь.. не були..

- Не секрет, що група Ambivalence славиться своєю гостинністю, в тч. до іноземних груп, які у нас виступали. Чим відрізняється іноземний музикант від “вітчизняного”, якісь музичні, чисто культурні особливості?
А.- Мовою спілкування. В музичних же справах, напевне, технічними можливостями, як от: інструменти, апарат, можливістю записати свій матеріал більш якісно. У них більше можливостей, більше досвіду запису саме death metal, приблизно так.
М. Одна справа зібрати 1000 євро на запис у нас, а зовсім інша – у них.. Окрім цього, одна справа записати якийсь гівно-рок у дяді Васі, а інша – записати жирний брутальный шматок.
- Ну.. гівно-рок пишеться в Дядюшки Бу, якщо гіперболізувати! (Всі ржуть)
- А от п”ють, напевне ж усі однаково? (вибух сміху)
М.- О так! Особливо в цій спрві виділяються Поляки і Чехи, котрі переплюнули навіть Росіян. Такі справи.. Ці товариші, коли дориваются до алкоголю у нас… то вже вибачте в дрова, точніше в повне г**но!

- З якими групами існує музична дружба за ввесь цей час? Напевне ж є кореші, котрі підтримують у важку хвилину і за яких не соромно розписатися: Ось ці хлопці є варті уваги в Death Metal сцені України.?
М.- Звичайно дружимо, звичайно є.. Datura, Awoken, Epicrise, Castrum, Untitled. З ними ми часто спілкуємося. З-за закордоних – Поляки Esquarial наприклад. Всіх їх можу виділити музично, і Slaughter Brute теж можна додати в список достойних уваги груп. А ще Acephala і Bazooka Band.

- Групи/альбоми, котрі вас вразили? Якщо такі є..
А. – Fleshgod Apocalypse
M.- Origin, Viraemia, Lady GaGa

- Напевне я вас затягав вже кількістю питань, пора закругляться.. Настанова від гурту Ambivalence на дорогу всім читачам?
М.- Думати мозком. Головним!:)

Автор: Deicider. 10.11.2009